Умовні речення в сербській мові: ako проти da/kad + умовний спосіб
У сербській мові є два способи сказати «якщо», і вибір залежить від того, наскільки реальною є умова. Для українця це знайома логіка, адже близькоспоріднена слов'янська мова робить майже те саме — лише з власними сполучниками й формами. Реальні або ймовірні умови вводяться сполучником ako, а в підрядному реченні стоїть теперішній або майбутній час, бо йдеться про те, що справді може статися. Це відповідає українському «якщо» з дійсним способом: «Ako imaš vremena, javi se.» (ako + теперішній час, тобто «якщо маєш час, відгукнися»). У значенні майбутнього: «Ako bude lepo vreme, idemo na more.» («якщо буде гарна погода, їдемо на море»). Сюди ж належить форма ako budem: «Ako budeš mogao, dođi.» («якщо зможеш, приходь»). І ako budeš (майбутній), і ako imaš (теперішній) — це реальні умови. Нереальні або гіпотетичні умови вводяться не через ako, а через da чи kad, і головне речення стоїть в умовному способі (potencijal). Це майже точна копія українського «якби» з часткою би/б: «якби я мав гроші, я б поїхав». По-сербському: «Da imam para, putovao bih.» (da + умовний спосіб). Ще приклади: «Kad bih znao, rekao bih ti.» («якби я знав, я б тобі сказав») і явно нереальне «Da je ovde, pomogao bi nam.» («якби він був тут, він би нам допоміг» — але його тут немає). Умовний спосіб утворюється з аориста дієслова biti (bih, bi, bi, bismo, biste, bi) та дієприкметника, який узгоджується в роді й числі: došao bih (чол.), došla bih (жін.), došli bismo (мн.). Зверніть увагу: сербські bih/bi дуже нагадують українські б/би, тож запам'ятати їх неважко. Найтиповіша помилка — поєднати ako з умовним способом. Запам'ятайте сигнал: якщо результат закінчується на …bih / …bi, він уявний, тож умова МУСИТЬ мати da або kad, ніколи не ako. Неправильно: «Ako imam vremena, došao bih.» Правильно: «Da imam vremena, došao bih.» Українське «якщо» проти «якби» допоможе вам відчути цю різницю.
Приклади
- Ako budeš mogao, dođi. If you can, come.
- Da imam para, putovao bih. If I had money, I'd travel.
- Kad bih znao, rekao bih ti. If I knew, I'd tell you.
Весь урок
Усе з відео — текстом.
-
У сербській є два види якщо — одне для того, що справді може статися, а інше для чистої уяви. Переплутаєш їх — і твій звичайний план звучатиме як мрія наяву.
-
У кожного умовного речення є дві половини: частина з якщо, тобто умова, і частина з тоді, тобто результат. У сербській усе речення змінює форму залежно від того, реалістична ця умова чи уявна.
-
Ось у чому різниця. Реальна умова — це те, що насправді може бути правдою, тож тут вживають ako зі звичайним дієсловом у теперішньому чи майбутньому часі. А нереальна — гіпотетична або неможлива, і тут в обох половинах вживають умовний спосіб.
-
Почнімо з реального виду. Ти будуєш звичайний план, який легко може здійснитися, тож береш ako. Ako budeš mogao, dođi.
-
Зверни увагу: у частині з якщо вжито майбутню форму budeš mogao, бо дія ще попереду. Ось та сама логіка, але з теперішнім часом. Ako imaš vremena, javi se.
-
Тепер нереальний вид. Це для ситуацій, які зараз неправдиві: бажання, припущення, те, що суперечить дійсності. Головний інгредієнт — умовний спосіб, що складається з короткого помічника плюс дієприкметник минулого часу.
-
Отже, для уявної ситуації ми відмовляємося від ako і вживаємо da з умовним способом. Це означає: грошей у мене немає, але якби були, ось що сталося б. Da imam para, putovao bih.
-
Можна також почати з kad замість da з тим самим нереальним значенням. Коли так робиш, умовний спосіб з'являється в обох половинах речення. Kad bih znao, rekao bih ti.
-
Ось класична фраза, що суперечить дійсності. Його зараз тут немає, тож ми уявляємо це з умовним способом в обох половинах. Da je ovde, pomogao bi nam.
-
А ось пастка, у яку потрапляють ті, хто вчиться. Половина з результатом закінчується на bih, тобто умовний спосіб, тож ти відчуваєш, що речення уявне. Це означає, що частина з якщо має починатися з da, а не ako. Поєднання ako з умовним способом звучить для носія мови неправильно.
-
Тож нехай одна частина підкаже тобі іншу. Якщо результат — це звичайний теперішній чи майбутній час, частина з якщо буде ako. Якщо результат містить bih або bi, частина з якщо буде da або kad.
-
Ще один реалістичний план, щоб закріпити повсякденний випадок. Умова цілком можлива, тож вона лишається в реальному світі з ako. Ako bude lepo vreme, idemo na more.
-
Тож запам'ятай два шляхи. Реальне й імовірне — вживай ako зі звичайним дієсловом. Уявне чи неможливе — вживай da або kad з умовним способом. Нехай закінчення bih буде твоїм сигналом.